Конфлікти з близькими. Як віднайти звичний емоційний комфорт у незвичних обставинах

Під час війни емоційний стан людей став менш стабільним, тому навіть незначні непорозуміння можуть призводити до серйозних конфліктів. І якщо раніше кожен з нас мав змогу перевести подих десь на самоті, погуляти на природі, поїхати кудись на вихідні, то тепер багато сімей вимушені жити разом, особистий простір став обмеженим, або й зовсім зник, а прогулянки та поїздки при повітряних тривогах не сприяють заспокоєнню.

Що робити у таких обставинах? Як розв’язати конфлікт та віднайти емоційний комфорт, коли всі та все довкола бісить?

Про що нам кажуть конфлікти

Університетський посібник з конфліктології починається так:

У суспільстві сформувалося стійке негативне ставлення до конфліктів, тому багато людей намагаються їх уникати, замовчувати їх існування... Разом з тим конфлікт — це нормальне явище, ознака розвитку і росту, прагнення до внутрішньої рівноваги. Конфлікт — це не тільки вираз власних труднощів, комплексів або особистої психології, але й поєднання внутрішньої напруги, труднощів у взаєминах з людьми і групових, організаційних, глобальних проблем.

З цієї цитати можна виділити декілька важливих тез:

1. Конфлікт — це не погано, тому не треба його уникати чи замочувати.
2. Конфлікт та його здорове подолання призводить до розвитку. Людина приходить до внутрішньої рівноваги та стає більш зрілою, неегоїстичною.
3. Конфлікт каже про незбалансованість всередині людини, родини чи суспільстві. І гарна новина — при усвідомленні причини конфлікту та бажанні усіх сторін відновити мир, всі проблеми можна швидко вирішити.

Слід зрозуміти, що конфлікти настільки ж природні у людських стосунках, як любов та співпраця. Сам момент конфлікту демонструє, що ці стосунки є та якимось чином розвиваються. І в момент зіткнення сторони можуть свідомо вирішити — чого вони хочуть: розв’язати проблему та відновити гармонію у стосунках, розірвати стосунки чи просто віднайти нові кордони та відстань у цих стосунках.

Чому ми сваримось. Причини конфліктів

Причини конфліктів можна розділити на дві групи: об’єктивні та суб’єктивні. Перша група включає реальні обставини взаємодії людей — боротьба за обмежені ресурси чи простір, пряме зіткнення інтересів, розходження цінностей тощо. До суб’єктивних причин належать індивідуальні психологічні прояви людей: «важкий» характер, схильність до маніпуляцій, невротичні прояви тощо.

Часто конфлікт виникає, коли на об’єктивні фактори накладаються суб’єктивні чинники з обох сторін. І чим цих суб’єктивних чинників більше, тим серйозніший конфлікт і тим складніше його вирішити.

Безпосередньо до конфліктів призводять так звані конфліктогени — дії чи слова, що провокують негативні емоції чи в буквальному перекладі «народжують конфлікт». Хтось щось сказав, не подумавши, його опонент образився і відповів грубо — все, ситуація загострилася.

Чому людина так відреагувала на конфліктоген? Бо відчула у ньому один з підтекстів:

• бажання бути «зверху», показати, хто «головний» у стосунках;
• прояв егоїзму;
• прояв пасивної чи відкритої агресії;
• бажання порушити встановлені раніше правила.

Іноді ж конфліктоген виникає внаслідок простого непорозуміння та несприятливого збігу обставин.

Як розв’язувати конфлікти

Розмірковуючи про шляхи попередження та вирішення соціальних конфліктів, Конфуцій вважав, що в якості основних з них можна виділити відповідність людини наступним вимогам: вчиняти відносно інших людей таким же чином, яким би ви хотіли, аби поступали відносно вас; однаково поводитися як з простою людиною, так і з поважною особою; чесно ставитись до інших і з відповідальністю підходити до будь-якої справи.
— Г. К. Кавиліна «Конфліктологія»

Щоб розв’язати конфлікт, по-перше, важливо ясно усвідомлювати його реальні причини. Бо озвучувати люди можуть, що завгодно, а реальність часто виявляється зовсім іншою. В такому випадку конфлікт не розв’язується, а поглиблюється. Якщо ж причини усвідомлені хоча б однією стороною, вона — ця сторона — зможе знайти комфортне рішення і для себе, і для іншого. Тобто знайти компроміс.

По-друге, для здорового розв’язання конфлікту важливо, щоб всі його учасники хотіли домовитися про взаємовигідні умови. Бо, якщо один хоче, щоб всім було добре, а інший думає лише про себе та свою вигоду, конфлікт затягнеться та можливо призведе до дистанціювання у стосунках.

Третій момент — взяти на себе відповідальність. Зрозуміти, які мої дії чи слова призвели до конфлікту, чого саме я у ньому опинився.

І нарешті для безпосереднього вирішення конфлікту треба зробити конкретні дії. Їх перерахував американський доктор філософії Джим Тейлор.

Шість кроків до розв’язання конфліктів з близькими:

1. Продемонструй іншій людині, що ти хочеш вирішити конфлікт.

2. Покажи, як сильно ти дбаєш про іншу людину.

3. Став питання, щоб дійсно зрозуміти, що насправді думає та відчуває твій співрозмовник.

4. Зроби те, що потрібно зробити, щоб усунути джерело конфлікту. На цьому моменті треба подумати, як усунути об’єктивні чинники сварки.

5. Зроби щось, щоб загладити свою провину. Якщо ти думаєш, що ні в чому не винен, повернися до пункту про відповідальність. Але також не треба брати на себе всю провину за конфлікт.

6. Якщо доречно, обійми людину та скажи, що ти її любиш, цінуєш тощо.

Звісно, бувають різні види конфліктів. Поради Джима Тейлора доречні при розв’язанні сперечань між близькими людьми — родичами, коханими, друзями. І то, при умові, що в стосунках немає прихованого чи явного аб’юзу.

Віднайти звичний комфорт у незвичних обставинах

Одна справа — розв’язувати конфлікти, коли все добре, зовсім інша — коли в країні війна. Хоча і тут є свої плюси — після 24 лютого кожен з нас усвідомив, наскільки цінними є люди навкруги. Й багато конфліктів з початку війни просто забулися, бо постала проблема виживання.

Однак разом з тим люди зараз емоційно виснажені та нестабільні. Тому після того, як перший шок пройшов й життя більш-менш устаканилося, скоріш за все почався новий етап конфліктів. І тут важливо всіма можливими та неможливими способами заспокоюватися та вчитися домовлятися.

Розглянемо приклад, коли сім’я з дітьми переїхала у маленьку квартиру в новому місті й обом батькам потрібно працювати. Одночасно вони не можуть це робити, бо діти можуть заважати під час важливих мітингів з клієнтами, й потрібно, щоб за ними хтось доглядав. Плюс всім потрібна адаптація у новому місті.

Що робити?

Сімейна терапія у такому випадку радить розробити правила родини. Зібратися разом та прям прописати, коли кому потрібний час для роботи чи відпочинку, хто коли слідкує за дітьми тощо. Важливо, щоб правила сім’ї влаштовували абсолютно всіх членів сім’ї. Якщо це не так, то їх потрібно переробити.

Здорове розв’язання конфліктів робить людей більш відкритими та близькими. Та для цього потрібна внутрішня зрілість і готовність йти на розумні компроміси.