Як працювати коли довкола війна. Поради психолога

Як можна працювати під час війни? Якщо залишився в Україні, то постійно чуєш сирени, читаєш новини про звірства в окупованих містах, постійно чекаєш на щось погане. Якщо поїхав, то намагаєшся якось освоїтися на новому місці, все незнайоме, та й думки все одно про тих, хто лишився в Україні. Хочеться якось допомогти, зробити щось для перемоги. Тут не до роботи.

Й це докорінно неправильне переконання. Адже робота — це саме те, чим можна сприяти перемозі та привести себе у нормальний психічний стан. У той час, коли багато людей втратили заробіток, а військовим необхідна постійна, у тому числі фінансова, підтримка, твоя праця та посильні донати можуть стати для когось порятунком. Тобі ж робота допоможе спрямувати енергію у конструктив. Ти перестанеш витрачати ментальний ресурс на те, що не у твоїй владі, й натомість займешся корисною справою. По суті, твоя професійна діяльність — це одна з найважливіших психологічних опор, яка допоможе тобі пережити ці лихі часи.

Психолог Goodo Марія Гонтаренко дуже добре знає, як знайти в собі сили та мотивацію працювати, коли за вікном виють сирени та лунають вибухи. З початку війни вона перебувала у Києві та продовжувала активну професійну діяльність. Тому ми попросили саме її розказати, як працювати під час війни.

Я в безпеці, але не можу змусити себе працювати, хоча треба. Чому?

По-перше, треба розуміти, що війна — це величезна порція стресу для всіх. І для тих, хто знаходиться у відносній безпеці, і для тих, хто прямо зараз чує або бачить вибухи. Ми всі зараз опинилися в максимально ненормальній ситуації, і при цьому нам вдається тримати себе в нормальному стані. Але за це ми платимо високу ціну, бо наша психіка витрачає набагато більше ресурсів для саморегулювання, ніж зазвичай.

По-друге, зараз дуже насичений інформаційний фон з емоційно пробивними новинами. Через це дуже просто травмувати свою психіку, й це призводить до стану замороження або апатії, і навіть втрати сенсу у звичному житті.

По-третє, вже пройшло більше ніж місяць війни. Якщо спочатку був шок і організм виробляв багато гормонів, щоб активізувати усі наші функції й здібності задля збереження життя, то зараз організм потребує відпочинку і переходить до нового етапу адаптації.

Тому з тобою все гаразд і ти нормальний, якщо твоя продуктивність впала навіть до нуля. До того ж це тимчасовий стан. Доки ми живі, з будь-якої кризи є вихід.

Чи варто працювати та робити звичні речі під час війни? Чому це важливо і при яких обставинах це можливо?

Наша психіка так влаштована, що один з найсильніших механізмів, який є в людині, — це здібність виживати. Виживання можливо за умов безпеки, а для нашої психіки безпека пов'язана з відомим та знайомим для неї досвідом.

Тому як раз під час війни не просто варто, а ми потребуємо, нам конче необхідно для свого виживання і життя працювати й займатися звичними справами або ритуалами, до яких залишився доступ. Війна приводить до багатьох втрат та змін, але вона не може забрати в нас наші здібності, потреби та цінності.

І саме через маленькі й великі ритуали та працю ми маємо можливість повертати до себе відчуття нормальності, що життя триває попри усе і навіть війні не вдалося збити нас з ніг повністю.

Звичайно, що під прямими обстрілами чистити зуби, писати код, чухати кота або готувати обід — це мало того, що небезпечна ідея, але і безглузда з точки зору продуктивності. Але за умов більш безпечних такі ритуали/традиції будуть зберігати наш стан, додавати життєстійкості й навіть життєлюбства.

Як побороти відчуття провини, що я сиджу у відносній безпеці й працюю, а хтось під кулями або в окупації?

Перше, що треба розуміти — ми ніколи не боремося зі своїми почуттями. Найгірше, що ми можемо зробити для своїх почуттів, — це намагатися їх позбавитися або проігнорувати. І перше, і друге призводить до накопичення цих почуттів всередині нас і їх «вибуху» у самий невлучний момент. Почуття нам даються для того, щоб ми їх помічали та проживали, вони завжди сигналізують про якусь важливу нашу потребу. Контролювати або ж стримувати ми маємо свої дії. Ось тут так, ми несемо відповідальність за те, що ми робимо. Ще раз — контролюємо дії, а не почуття. Тому важливе запитання до твого відчуття провини — про яку потребу воно тобі сигналізує?

Далі. Саме по собі відчуття провини ніколи не допоможе людям, які знаходяться в окупації чи під кулями реально, а в тебе ще й сили забере, які ти можеш витратити на допомогу тим, хто її потребує. Нагадую, що твоя допомога — це також робити свою роботу і підтримувати економіку країни. Золота формула на зараз: «Роби найкраще те, що можеш, з тим, що зараз маєш, і не заважай професіоналам робити свою справу».

Інше питання, що я працюю й допомагаю, та відчуваю, що все одно роблю недостатньо. От тут питання до твоєї самоцінності. Хто і коли тобі сказав, що те, що ти робиш — це недостатньо або замало? З цим краще звернутися до психолога, бо то вже інша робота про відносини з самим собою.

Як знайти в собі сили працювати? Корисні рекомендації

1. Відпочивати достатньо, піклуватися про своє тіло. Сон, вода, їжа, дихання, душ, хоча б мінімальна фізична активність — це зараз залізне правило, бо це перше, чого потребує твоє тіло, без цього батарейки сідають дуже швидко.

2. Не тиснути на себе. Якщо сил не має і робота не йде, то треба йти та нормально відпочити. Треба вчитися бути собі другом у будь-якій ситуації.

3. Зменшити кількість новин, пабліків, каналів, на які ти підписаний, і взагалі нормувати кількість інформації та час, який ти витрачаєш на її споживання. Бо на відреагування на кожну жахливу новину в тебе йде дуже багато сил.

4. Є такий вислів — їсти великого слона по шматочках. Це коли ти береш і починаєш робити щось велике по трошки. От реально — сьогодні вистачило сил попрацювати годинку, то ти вже молодець, завтра зміг додати ще 30 хвилин — супер. Збільшуй свою продуктивність поступово і так, крок за кроком, ти повернешся у повноцінний, звичний тонус.

Продуктивність у воєнний час. Як вийти на більш-менш продуктивний графік і чи варто це робити взагалі?

Знаю, розумію, відчуваю особисто, що війна дійсно збила наш звичний ритм та відправила всі плани, графіки й цілі коту під хвіст. Але здібність планувати та структурувати свій час ми від цього не втратили.

І як раз структурування простору та часу навколо себе дуже допомагає приводити свій стан і свої справи до ладу.

Просто планування змінило свої масштаби.

Зараз буде корисним планувати свій день і можливо навіть тиждень. Але з поправкою на те, що ситуація у будь-який момент може змінитися і зараз це нормально.

Питання які допоможуть спланувати найближче майбутнє та в ситуації повної невизначеності визначити те, що можливо робити

1. Які три справи за завтра я точну зможу виконати?

2. Які три справи я точно зможу виконати за цей тиждень?

3. У який час і скільки мені потрібно відпочинку в день, щоб почувати себе нормально?

4. Як саме я буду відпочивати?

5. Скільки годин на день, на тиждень я реально готовий приділити роботі?

6. Як я віддячу собі за справи, які вдалося виконати?

Послухати відповіді психолога у форматі відео