Як працювати коли довкола війна. Поради психолога

Психология апр. 13, 2022

Як можна працювати під час війни? Якщо залишився в Україні, то постійно чуєш сирени, читаєш новини про звірства в окупованих містах, постійно чекаєш на щось погане. Якщо поїхав, то намагаєшся якось освоїтися на новому місці, все незнайоме, та й думки все одно про тих, хто лишився в Україні. Хочеться якось допомогти, зробити щось для перемоги. Тут не до роботи.

Й це докорінно неправильне переконання. Адже робота — це саме те, чим можна сприяти перемозі та привести себе у нормальний психічний стан. У той час, коли багато людей втратили заробіток, а військовим необхідна постійна, у тому числі фінансова, підтримка, твоя праця та посильні донати можуть стати для когось порятунком. Тобі ж робота допоможе спрямувати енергію у конструктив. Ти перестанеш витрачати ментальний ресурс на те, що не у твоїй владі, й натомість займешся корисною справою. По суті, твоя професійна діяльність — це одна з найважливіших психологічних опор, яка допоможе тобі пережити ці лихі часи.

Психолог Goodo Марія Гонтаренко дуже добре знає, як знайти в собі сили та мотивацію працювати, коли за вікном виють сирени та лунають вибухи. З початку війни вона перебувала у Києві та продовжувала активну професійну діяльність. Тому ми попросили саме її розказати, як працювати під час війни.

Я в безпеці, але не можу змусити себе працювати, хоча треба. Чому?

По-перше, треба розуміти, що війна — це величезна порція стресу для всіх. І для тих, хто знаходиться у відносній безпеці, і для тих, хто прямо зараз чує або бачить вибухи. Ми всі зараз опинилися в максимально ненормальній ситуації, і при цьому нам вдається тримати себе в нормальному стані. Але за це ми платимо високу ціну, бо наша психіка витрачає набагато більше ресурсів для саморегулювання, ніж зазвичай.

По-друге, зараз дуже насичений інформаційний фон з емоційно пробивними новинами. Через це дуже просто травмувати свою психіку, й це призводить до стану замороження або апатії, і навіть втрати сенсу у звичному житті.

По-третє, вже пройшло більше ніж місяць війни. Якщо спочатку був шок і організм виробляв багато гормонів, щоб активізувати усі наші функції й здібності задля збереження життя, то зараз організм потребує відпочинку і переходить до нового етапу адаптації.

Тому з тобою все гаразд і ти нормальний, якщо твоя продуктивність впала навіть до нуля. До того ж це тимчасовий стан. Доки ми живі, з будь-якої кризи є вихід.

Чи варто працювати та робити звичні речі під час війни? Чому це важливо і при яких обставинах це можливо?

Наша психіка так влаштована, що один з найсильніших механізмів, який є в людині, — це здібність виживати. Виживання можливо за умов безпеки, а для нашої психіки безпека пов'язана з відомим та знайомим для неї досвідом.

Тому як раз під час війни не просто варто, а ми потребуємо, нам конче необхідно для свого виживання і життя працювати й займатися звичними справами або ритуалами, до яких залишився доступ. Війна приводить до багатьох втрат та змін, але вона не може забрати в нас наші здібності, потреби та цінності.

І саме через маленькі й великі ритуали та працю ми маємо можливість повертати до себе відчуття нормальності, що життя триває попри усе і навіть війні не вдалося збити нас з ніг повністю.

Звичайно, що під прямими обстрілами чистити зуби, писати код, чухати кота або готувати обід — це мало того, що небезпечна ідея, але і безглузда з точки зору продуктивності. Але за умов більш безпечних такі ритуали/традиції будуть зберігати наш стан, додавати життєстійкості й навіть життєлюбства.

Як побороти відчуття провини, що я сиджу у відносній безпеці й працюю, а хтось під кулями або в окупації?

Перше, що треба розуміти — ми ніколи не боремося зі своїми почуттями. Найгірше, що ми можемо зробити для своїх почуттів, — це намагатися їх позбавитися або проігнорувати. І перше, і друге призводить до накопичення цих почуттів всередині нас і їх «вибуху» у самий невлучний момент. Почуття нам даються для того, щоб ми їх помічали та проживали, вони завжди сигналізують про якусь важливу нашу потребу. Контролювати або ж стримувати ми маємо свої дії. Ось тут так, ми несемо відповідальність за те, що ми робимо. Ще раз — контролюємо дії, а не почуття. Тому важливе запитання до твого відчуття провини — про яку потребу воно тобі сигналізує?

Далі. Саме по собі відчуття провини ніколи не допоможе людям, які знаходяться в окупації чи під кулями реально, а в тебе ще й сили забере, які ти можеш витратити на допомогу тим, хто її потребує. Нагадую, що твоя допомога — це також робити свою роботу і підтримувати економіку країни. Золота формула на зараз: «Роби найкраще те, що можеш, з тим, що зараз маєш, і не заважай професіоналам робити свою справу».

Інше питання, що я працюю й допомагаю, та відчуваю, що все одно роблю недостатньо. От тут питання до твоєї самоцінності. Хто і коли тобі сказав, що те, що ти робиш — це недостатньо або замало? З цим краще звернутися до психолога, бо то вже інша робота про відносини з самим собою.

Як знайти в собі сили працювати? Корисні рекомендації

1. Відпочивати достатньо, піклуватися про своє тіло. Сон, вода, їжа, дихання, душ, хоча б мінімальна фізична активність — це зараз залізне правило, бо це перше, чого потребує твоє тіло, без цього батарейки сідають дуже швидко.

2. Не тиснути на себе. Якщо сил не має і робота не йде, то треба йти та нормально відпочити. Треба вчитися бути собі другом у будь-якій ситуації.

3. Зменшити кількість новин, пабліків, каналів, на які ти підписаний, і взагалі нормувати кількість інформації та час, який ти витрачаєш на її споживання. Бо на відреагування на кожну жахливу новину в тебе йде дуже багато сил.

4. Є такий вислів — їсти великого слона по шматочках. Це коли ти береш і починаєш робити щось велике по трошки. От реально — сьогодні вистачило сил попрацювати годинку, то ти вже молодець, завтра зміг додати ще 30 хвилин — супер. Збільшуй свою продуктивність поступово і так, крок за кроком, ти повернешся у повноцінний, звичний тонус.

Продуктивність у воєнний час. Як вийти на більш-менш продуктивний графік і чи варто це робити взагалі?

Знаю, розумію, відчуваю особисто, що війна дійсно збила наш звичний ритм та відправила всі плани, графіки й цілі коту під хвіст. Але здібність планувати та структурувати свій час ми від цього не втратили.

І як раз структурування простору та часу навколо себе дуже допомагає приводити свій стан і свої справи до ладу.

Просто планування змінило свої масштаби.

Зараз буде корисним планувати свій день і можливо навіть тиждень. Але з поправкою на те, що ситуація у будь-який момент може змінитися і зараз це нормально.

Питання які допоможуть спланувати найближче майбутнє та в ситуації повної невизначеності визначити те, що можливо робити

1. Які три справи за завтра я точну зможу виконати?

2. Які три справи я точно зможу виконати за цей тиждень?

3. У який час і скільки мені потрібно відпочинку в день, щоб почувати себе нормально?

4. Як саме я буду відпочивати?

5. Скільки годин на день, на тиждень я реально готовий приділити роботі?

6. Як я віддячу собі за справи, які вдалося виконати?

Послухати відповіді психолога у форматі відео

Сподіваємось, у тебе виходить приділяти роботі хоча б якийсь час. А якщо ні й ти хочеш це змінити, то можливо тобі потрібно звернутися по допомогу? На платформі Goodo ти можеш записатися на консультацію до Марії Гонтаренко чи іншого психолога. Для цього просто напиши повідомлення в телеграм нашого помічника.

Теги

Евгения Пасечник

Контент-мейкер и редактор с 10-летним стажем. 5 лет изучает философию.

Great! You've successfully subscribed.
Great! Next, complete checkout for full access.
Welcome back! You've successfully signed in.
Success! Your account is fully activated, you now have access to all content.