Як звільнитися з в'язниці страху. Поради психотерапевтки Едіт Еґер

Психологія жовт 20, 2022

Шантаж ядерною зброєю, постійні ракетні обстріли, зникнення світла та зв’язку, обіцянки, що зимою буде холодно і голодно — це дійсно страшно. Настільки страшно, що деякі люди навіть бояться визнати свій страх. Вони просто тікають від цієї реальності у повсякденні справи, не усвідомлюючи, як підвищилася фонова тривожність. А потім помічають, що сил немає, робота не йде, здоров’я якось не ок, і незрозуміло, що з цим всім робити.

Повернутися у реальність.

Сьогодні розглядаємо дієві поради, як впоратися з відчуттям страху, від вцілілої концтабору, психотерапевтки Едіт Еґер.

Хто така Едіт Еґер

Едіт Єва Еґер — це ще одна вціліла часів Голокосту. В 16 років її разом з батьками та сестрою забрали у концтабори. Батьків одразу вбили, вони з сестрою вижили, не дивлячись на нелюдські катування і постійний голод. Після звільнення вона проходить реабілітацію, виходить заміж та через кілька років емігрує в США, рятуючись від репресій комуністичного режиму. Їм з чоловіком прийшлося все починати з початку — працювати на важких роботах за копійки, ростити трьох дітей в злиднях, стикатися з жорстокістю щодо емігрантів. Тим не менш, вони справляються і з цими випробуваннями.

Після 40 років Едіт Еґер здобуває освіту психолога, стає ученицею іншого вцілілого — психотерапевта та філософа Віктора Франкла. Ліцензію на практику вона отримує десь в 50 років. І з тих часів до неї направляють найважчих пацієнтів — тих, хто втратив будь-яку надію, інвалідів війни, людей з проявами посттравматичного синдрому і тих, що знаходиться на межі самогубства. Окрім цього, Едіт Еґер продовжує власну терапію, бо її травма після концтаборів та втрати батьків нікуди не пропала.

У 2017-му психотерапевтка видає книгу «Вибір», у якій вона розповідає про своє життя та зцілення. Минулого року виходить її книга «Дар», де вона на прикладах своїх пацієнтів пояснює, як справлятися з травматичним досвідом минулого і звільнитися з в’язниці своїх страхів.

Зараз Едіт Еґер 95 років. Вона досі приймає пацієнтів, виступає з лекціями та навіть записала відеозвернення для підтримки українців у важкі часи.

Ключі для звільнення з в’язниці страху. За мотивами книги «Дар»

Ключ 1. Усвідомлення проблеми

Терапія не може початися, якщо людина не хоче бачити свої страхи і визнавати, що їй щось неприємно. Визнання проблеми — це вже величезний крок для її розв’язання. Це база.

Ключ 2. Вихід зі стану жертви

Книгу «Дар» Едіт Еґер починає з глави «В’язниця стану жертви». Вона пише:

Страждають усі, але не всі перебувають у стані жертви. Неможливо уникнути людей, що завдають болю, або подій, що пригнічують. Хоч би які ми не були хороші та хоч би як старанно не працювали, щось або хтось завдасть нам болю… Та ми здатні обирати — лишатися у стані жертви чи ні. Ми не можемо обирати події, що з нами стаються, але ми точно можемо обирати, як діяти у відповідь на випробування, що випадають нам на долю.

Пастка ролі жертви полягає в тому, що людина постійно питає себе: «Чому я? Чому це сталося зі мною?». Вона намагається пояснити зовнішні фактори своєю поведінкою. Тобто у людини є внутрішнє переконання, що вона може контролювати все, що з нею стається. Це не так. Людина може контролювати лише свої дії, і то, якщо вона знаходиться в усвідомленому стані.

Перший ключ, щоб вибратися з ролі жертви обставин: замість того, щоб питати себе «Чому я?», серйозно подумати над питанням «Що далі?».

Ми вже усвідомлюємо — війна швидко не завершиться, зима буде важкою, є ризик повторного загострення конфлікту по всій території України. Це дуже страшно та тривожно, так. І що тепер? Що ти будеш з цим робити? Як ти можеш зменшити свою тривожність?

Відповідай на ці питання і дій.

Будь-яка поведінка задовольняє якусь потребу. Більшість із нас віддають перевагу стану жертви, бо так від нашого ж власного імені ми здобуваємо досвід нічого не робити. За свободу доводиться платити. Ми маємо бути відповідальними за власні вчинки, навіть за тих обставин, яких не спричиняли та які не обирали.

Психотерапевтка каже, що будь-яка криза може стати відправною точкою для трансформації. Але для цього треба зосередитися не на минулому, а на теперішньому. Спитати себе — заради чого я хочу жити?

Ключ 3. Вибір між страхом і життям

Ви ніколи не знаєте, на що чекати. Не можете передбачити, хто з’явиться на вашому шляху та заподіє вам шкоду — облає, вдарить, порушить обіцянку, зрадить довіру, кине бомбу, розпочне війну. Хотіла б я запевнити вас, що завтра світ буде безпечний, вільний від жорстокості, насилля та осуду, від зґвалтувань, від аморальності, від геноциду. Такий світ може ніколи не настати. Ми живемо в небезпечному світі, а отже, зі страхом. Жодних гарантій вашої безпеки немає.
Але страх і любов не можуть співіснувати. І не можна дозволити страху керувати вашим життям.

Докторка Еґер каже, що ми не повинні перестати прагнути безпеки чи намагатися себе захистити від зла. Та кожен з нас має вибір — яку частину життя витрачати на страх.

Ключ 4. Робота зі страхами

Страх завжди приходить з запитанням «А що, як?». А що, як бомба сьогодні влучить у мій будинок? А що, як помре хтось з моїх близьких? А що, як зимою не буде світла і газу, й я не зможу нагодувати дітей? Коли страх накриває і купа цих питань з’являються у голові, психотерапевтка радить взяти себе за руку і сказати: «Дякую, страху, що прагнеш мене захистити».

Після цього можна скласти перелік своїх страхів. За словами докторки Еґер, «ми не народжуємося зі страхом, ми засвоюємо його дорогою життя». Більшість того, чого ми боїмося, — це навіть на наші страхи. Ми перейняли їх від батьків, бабусь та дідусів, інших близьких людей. Щоб розплутати цей панічний клубок, спочатку випиши всі свої страхи в стовпчик, а потім подумай над кожним з них — це твій страх чи когось іншого? Якщо занепокоєння ґрунтується на фактах твого життя, обведи цей пункт, якщо це набутий страх, усвідом його реальну вірогідність і викресли його.

Робота з саме твоїми страхами має відбуватися так: запитай себе — цей страх спричиняє у твоєму житті лихо чи просто підвищує стрес.

Лихо — це реальна загроза життю та повна невідомість майбутнього. Якщо страх пов’язаний з лихом, треба терміново приймати міри, щоб подбати про власну безпеку та життєві потреби. Роби все, що в твоїх силах, щоб захиститися.

Якщо страх підвищує стрес, але він не заважає жити, скоріш за все, за ним криються саме твої точки зростання. Подолання таких страхів робить нас сильнішими і дозволяє побудувати те життя, якого ми прагнемо.

Життя як дар

Едіт Еґер, як справжній психолог, не дає прямих настанов, що робити. У кожного з нас своя чутливість до подій і свій рівень адаптації. І кожна ситуація вимагає особистого підходу. Але важливо одне — не давати страху керувати твоїм життям. Бачити його, усвідомлювати месседж, який він несе, вносити зміни до свого життя згідно реальності та … йти далі.

Докторка Еґер завершує свою книгу дуже натхненною настановою:

Життя — навіть із травмою, болем, смутком, злиднями та смертю, що їх неможливо уникнути, — це дар. Дар, який ми відштовхуємо, коли ув’язнюємо себе у власних страхах… Ушановувати дар життя означає знаходити його в усьому, що б не сталося, навіть у найважчу мить, коли ми навіть не певні, чи зможемо її пережити. Святкувати життя, щохвилини. Радіти, любити, жити завзято і пристрасно.
Любі, бажаю вам зробити потрібний вибір: поступитися в’язницею і працювати над власною свободою; знайти у ваших стражданнях власні уроки життя. Оберіть, який спадок від вас унаслідує світ — тяжкий біль чи дивовижний дар.

Впоратися з власними страхами непросто. І якщо тобі на цьому шляху потрібна допомога, звертайся до психологів Goodo.

Теги

Евгенія Пасічник

Контент-мейкер і редактор з 10-літнім стажем. 5 років вивчає філософію.

Great! You've successfully subscribed.
Great! Next, complete checkout for full access.
Welcome back! You've successfully signed in.
Success! Your account is fully activated, you now have access to all content.