Не можу вплинути на ситуацію. Що робити з відчуттям власного безсилля

Безсилля нагрібає. Ми відчуваємо, що втратили контроль над власним життям і це ніяк не сприяє нашій емоційній стабільності. У такі миті кожен реагує по-своєму: хтось заїдає проблеми, хтось йде в бар, хтось починає активно робити хоч щось, хтось зривається на інших. Варіантів багато. Люди воліють діяти замість того, щоб просто усвідомити власне безсилля і пережити цей досвід.

Чому так відбувається і як краще реагувати, коли не можеш ніяк вплинути на ситуацію, розповідаємо у цій статті.

Чому так складно виносити безсилля

Філософ Ендрю Джеймтон у 1984 році спостерігав страждання медсестер, коли інституційні чи системні бар'єри заважали їм діяти сумлінно, й вони мали порушити свої моральні принципи та етичні обов'язки. Щоб описати їх стан, експерт ввів термін «моральний дистрес» — почуття безсилля, коли ти не можеш діяти, як вважаєш за потрібне, коли не в змозі вплинути на ситуацію.

Таке безсилля лежить в основі важкого морального страждання. Ти хочеш вчинити по совісті, але в тебе немає такої можливості. І фактично, ти можеш або порушити власні моральні принципи, або взагалі нічого не робити. Завмерти.

Наслідки морального дистресу, якщо з ним нічого не робити

Моральний дистрес супроводжується почуттями огиди, страху, сорому, злості, розчарування, людина відчуває себе відокремленою від соціуму, обмеженою у правах, знеціненою, приниженою. Якщо ці емоції не були усвідомлені й виражені, згодом людина може відчути підвищену тривожність, виснаження чи навіть дійти до депресії. Відбувається злам картини світу — це більше не таке безпечне місце, як я думав, старі закони вже не діють, а нових я не знаю. Що, своєю чергою, може спричинити паніку чи бажання вчинити щось заборонене, антисоціальне.

У довгостроковій перспективі моральний дистрес призводить до вигоряння, виснаження, заціпеніння, відключення та зниження моральної чутливості — так званої «втоми від співчуття». Багато хто з українців зараз переживає ці стани.

Як не треба поводитися, коли відчуваєш безсилля

Коли ми не можемо вплинути на обставини? Та навіть зараз. Йде війна, люди помирають жахливою смертю, несправедливість на кожному кроці. І з одного боку хочеться кричати і йти її відновлювати, а з іншого — розумієш, що в тебе немає для цього сил. Ти безпорадний у таких питаннях.

Але є і гарна новина — те, що ти почуваєшся безпорадним, не означає, що ти не можеш нічого вдіяти. Американський психолог, доктор філософії Лорен Аппіо каже, що у моменти безсилля у людини наче виникає тунельний зір, їй стає важко зробити крок назад і переглянути всі доступні варіанти, бо в такому стані свідомості вона відчуває, що інших варіантів просто не має.

Психолог описує ще один сценарій — коли людина все ж робить крок назад, але починає розглядати тільки негативні варіанти, тобто зосереджуватися на потенційних загрозах. Звісно, вона вважає, що будь-яке рішення у такому випадку призведе до поганих наслідків.

Також стан безсилля може супроводжувати людину, коли її регулярно знецінюють або вважають некомпетентною. Зазвичай такі особи навіть не здогадуються, скільки влади та впливу можуть насправді мати у своєму житті.

Так що ж робити з почуттям безсилля

Зупинитися, усвідомити, відчути, пережити. Зрозуміти, що ти не всесильний, що у тебе є обмеження і ти мусиш діяти, враховуючи їх.

Філософи-стоїки казали, що ми повністю вільні лише у сфері морального вибору — зрештою саме ми визначаємо, якою людиною бути. При цьому ми не можемо контролювати глобальні соціальні процеси й не потрібно через це страждати, бо це, як мінімум, недоцільно. Але на деякі речі ми можемо вплинути. Тому важливо визначити зону нашого впливу і сфокусуватися на ній.

Для цього корисно навчитися працювати зі своїм локусом контролю і фокусом уваги.

Локус контролю — це властивість людини приписувати свої успіхи чи невдачі зовнішнім чинникам або своїм діям. Відповідно локус може бути зовнішнім чи внутрішнім. У першому випадку людина знімає з себе відповідальність за все, що з нею відбувається. У другому — визначає, що вона може контролювати, яка її мета і що можна зробити для її досягнення у конкретних умовах. Внутрішній локус — це якість зрілої особистості. Така людина більш врівноважена і легше проходить кризові часи.

Фокус уваги пов’язаний з тим, на чому ми концентруємося. Якщо фокус уваги довго знаходиться на собі й своїх неприємних почуттях, людина може поглибити свій негативний емоційний стан. Психотерапевт Віктор Франкл радив направляти фокус уваги на корисні дії та сфери, де ти можеш щось покращити. Таким чином можна вийти навіть з преддепресивного стану.

Тобто після усвідомлення і переживання досвіду безсилля треба взяти відповідальність за своє життя і почати робити те, що можеш. По суті, багато хто з нас так і поступає, але все ж пропускає перший пункт — прийняти те, що в деяких ситуаціях я не можу нічого змінити. І тут є нюанс — якщо немає усвідомлення обмеженості своїх можливостей, ти не можеш визначити межі свого реального впливу і скоріш за все направиш фокус уваги на те, що не контролюєш. Що знову приведе тебе до негативного досвіду переживання власного безсилля. Саме тому важливо починати з першого пункту.